Багато слів, мов листя на вербі:
Писав листи, складаючи в конвертики…
Мені не вистачало у тобі,
Банально, чоловічої конкретики.
Усе пусте. Як вірити словам,
Позбавленим душевної потужності?
Я в них не відчувала ні на грам
Надійності, рішучості чи мужності.
Хотілося, щоб світ вміщався в дім,
Аби були доповненням відмінності…
Але мені в характері твоїм
Було замало міці й маскулінності.
В часи потреби сильної руки
Від мене відсахнувся, як від лиха, ти…
О, Господи, ну де ж чоловіки,
Що обіймають так, аж важко дихати?!
© Copyright: Любов Козир, 2015
__________________________
Фото - © Jaroslav Monchak |
Дощ за вікном, а термометри тільки в плюсі.
Це неподобство! І краю йому нема!
Хочеться снігу, морозу … і в тому ж дусі…
Грудень, послухай, ти в курсі, що ти зима?
© Copyright: Любов Козир, 2014
___________________
Фото - © Frank Neu |
Біжи, шукай ласкаву й мовчазну,
Яка наперекір не мовить слова.
А я піду, поплачу і засну,
Бо сльози – то найліпша колискова.
Ну то шукай безгрішну і святу,
Яка в тобі вбачатиме ікону,
Та не клянись, що взяв єдину ту,
Яку тепер любитимеш до скону.
Міняй паролі, друзів, номери,
Руйнуй мости, будуй куточок раю,
Я розтискаю руку: раз, два, три…
А ти стоїш… Хоч я і не тримаю.
© Copyright: Любов Козир, 2014
__________________________
Фото - © Анатолій Черкас
|
 А місяць сьогодні тоненький і гострий, як лезо,
На тлі оксамиту холодної темної ночі.
Хто келих кохання не випив, той мислить тверезо,
А дай пригубити хоч краплю – сп’яніє охоче .
А Всесвіт сьогодні безкрайньо німий, як ніколи,
На стомлене місто звалилась нечувана тиша.
Хто в серці не має тепла, той лишається кволим,
І Доля про нього натхненно уже не напише…
А зорі сьогодні ясні і шляхетно величні,
Здається, що в небі, як в полі, розсипались квіти.
Для того, хто віри не має, цей світ – синтетичний:
Життя без вагань… Та не знаю, чи варто так жити?
© Copyright: Любов Козир, 2014 __________________________ Фото з інтернету, авторство не встановлено. |
 Таких, як ти, обожнюють дівчата:
Тебе вважають гідним кавалером,
Бо вмієш говорити і мовчати,
Писати, не шкодуючи паперу,
З дитинства маєш лицарську поставу
І усмішку, що б’є безпомилково…
Мені б знайти бодай якусь підставу
Тобі хоч раз повірити на слово.
Таким, як ти, написано немало
Пісень, зізнань, листів і sms-ок…
Жалієшся, що всі тебе дістали,
І шлеш мені свою нову адресу…
Ти милий і солодкий до нудоти,
А кожна фраза – хитра і підступна,
Та я тобі потрібна рівно доти,
Допоки непідвладна й недоступна.
Усі думки про тебе, мій мінливий,
Я видалю безжалісно і швидко.
Мені потрібен дехто особливий,
А не мужчина масового вжитку.
© Copyright: Любов Козир, 2013 _____________________________ Фото - © Елена Daedra Алферова |
Щоб правильно розставити акценти,
Важливо вчасно випустити пару.
У розсипах банальних компліментів
Я чую тільки те, що ми не пара.
Щоб стати незворушливою пані,
Потрібне неабияке зусилля,
Аби вночі самотньо на дивані
Не я, а ти конав від божевілля.
І як не намагайся поєднати
Мене з ідеологією жертви,
Мій світ – табу. Він схований за грати.
Хто раз воскрес, той не боїться вмерти.
Свій досвід я завчила, як молитву,
І впевнено іду на поле бою.
Можливо, я колись програла битву,
Та перемога у війні – за мною!
© Copyright: Любов Козир, 2013 ____________________ Фото - © Таня Мочалова |
 Відверті діалоги на межі,
Про все на світі, про буденні речі…
Вона впаде – звестись допоможи,
А змерзне – то зігрій тендітні плечі.
Відверті діалоги уночі,
Під стук сердець до спалахів світанку.
Якщо ти любиш – тільки не мовчи,
Знайди у ній і подругу, й коханку.
Відверті діалоги про усе,
Бо дуже легко й вільно - говорити,
Тебе до неї течія несе
З бажань і мрій, розгублених по світу.
Відверті діалоги… Смак вина…
На вічні теми – щастя і кохання.
Тримай її – якщо «лише Вона»,
Цінуй її, немов вона остання.
© Copyright: Любов Козир, 2013 ____________________ Фото - © Ірина Джуль |
 Ти хилишся низенько, мій закоханий,
Скорочуєш дистанцію між нами,
І погляд свій грайливо-наполоханий
Ховаєш за сміливими руками.
Ти хилишся низенько… Міліметрами
Рахую відстань. Зачаївся подих.
Зігріті почуттями, а не светрами,
Готові ми зробити крок і подвиг.
© Copyright: Любов Козир, 2013 ___________________ Фотограф - © Jay Lay |
 Добро не залишається безкарним,
Від цього якось ніяково й лячно,
Хоч кожен на словах здається гарним,
Та дехто чинить підло і невдячно.
© Copyright: Любов Козир, 2013 ____________________________ Фотограф - © A nka Zhuravleva
|
Є в світі безнадійні ідіоти,
Які не варті і сухої тріски,
Бо, замість шліфувать свої чесноти,
Вони нормальним людям парять мізки. © Copyright: Любов Козир, 2013 ___________________________ Фото - © Ilya Rashap
|
|
