10:26 Місячна ніч |
| Місячна ніч, небо зорі засіяли... Ти підведи вгору очі на мить: Чи не проце ми з тобою і мріяли? От би цей час назавжди зупинить. В срібному мареві місто купається, Сяйвом залиті сади і дахи, Небо, як в казці, з землею зливається, В Космос тікають порожні шляхи. Втомлені вулиці сповнені тишею, Пам'ятник в парку суворо мовчить, Постать якась промайне, ніби мишею, Місто завмерло і зніжено спить. Навіть дерева стоять, не ворушаться, Вітер свій подих затамував, Вікна од світла ліхтарного мружаться, Потяг в безсоння попрямував. Зорі на себе в Десну задивляються, Хвилями ніжно шепоче вода, Після спекотного дня умивається Берег, дрімає трава молода. Місячна ніч, небо зорі засіяли... Час невблаганно тікає кудись... Чи не про це ми з тобою і мріяли? Отже, милуйся, радій і дивись... 25.01.2002 © Copyright: Любов Козир http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168914 |
|
|
| Всего комментариев: 0 | |
